НОВОМИКОЛАЇВСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «СТОРЧІВСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС – ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

І-ІІІ СТУПЕНІВ – ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД» НОВОМИКОЛАВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОНКУРС ПАТРІОТИЗМ У ДОЛІ ЗАПОРІЖЖЯ

НОМІНАЦІЯ ПАТРІОТИЗМ ПЕРІОДУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ


ЛІТЕРАТУРНО - ІСТОРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

ГЕРОЇЗМ НАШИХ ЗЕМЛЯКІВ

В ЗОНІ АТО

Робота учениці 11 класу

КЗ «Сторчівський НВК»

Косенко Катерини

Керівник : вчитель історії,

спеціаліст другої категорії

Лисенко Наталія Олександрівна

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення опублікованих матеріалів, критичного переосмислення останніх подій, спогадів рідних та близьких учасників антитерористичної операції провести комплексний аналіз та висвітлити особливості сучасного історичного розвитку нашої держави в межах Новомиколаївського району.

Поставлена мета передбачає виконання такихзавдань:

– проаналізувати причини антитерористичної операції;

– виявити сторони конфлікту;

– висвітлити долю учасників операції;

– охарактеризувати перемир’я в АТО.

На протязі свого розвитку Новомиколаївський район то занепадав, то відроджувався. На долю району та його жителів не один раз випадали тяжкі випробування, як і на всю країну, але наші діди та прадіди змогли зберегти маленьку Батьківщину для своїх дітей.

Сьогодні теж не легкі часи, але ми не втрачаємо надії на краще завтра.

Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в тому, що викладені тут матеріали можуть слугувати в подальшій розробці обраної теми, при розробці спецкурсів із вітчизняної історії, при вивченні історії рідного краю.Військове літо в країні розпочалося навесні сплеском сепаратизму і стартом антитерористичної операції на сході. 13 квітня РНБО вирішила розпочати АТО із залучення Збройних сил України, а 14 квітня в.о. президента Олександр Турчинов підписав відповідний указ.

Вночі 14 квітня 2014 року на півночі Донецької області почалася силова спецоперація проти озброєних проросійських сепаратистів-терористів.

Про це заявив в.о. президента України, спікер ВР Олександр Турчинов на засіданні Верховної ради України: "Сьогодні вранці на півночі Донецької області почалася антитерористична операція, вона проводитиметься поетапно, відповідально і зважено. Сьогодні на Донбасі є сотні обдурених російською пропагандою громадян України, а поруч з ним сотні тисяч ні в чому не винних громадян. Саме тому проводити будь-які антитерористичні заходи треба виважено і відповідально». За його словами, більшість східних регіонів України, незважаючи ні на що, "демонструють стабільність".

Було підписано рішення Ради нацбезпеки і оборони про задіяння збройних сил у антитерористичній операції на Сході України.

Офіційне формулювання - вжиття невідкладних заходів по подоланню терористичної загрози і збереженню територіальної цілісності України.

Важливим чинником в ухваленні такого рішення стало перехоплення переговорів диверсійних груп, що діяли в Слов'янську : СБУ підтверди що терористи підтримуються Росією. Міністр закордонних справ Арсен Аваков тоді заявив: "Почалася АТО в Слов'янську. Керує Антитерористичний центр СБ України. Притягнені сили з усіх силових підрозділів країни. З Богом"!.

І так, задіяними в операції виявилися три силові структури: армія в особі Збройних сил, МВС в особі підрозділів Нацгвардії, і СБУ. Пізніше, коли стало видно, що АТО затягується, експерти висловлювалися в тому дусі, що невдачі - результат поганої скоординированности зусиль і відсутність єдиної вертикалі підпорядкування. Критики говорили, що наслідком такої недоорганизованности є нерішучість - гірше, що може бути на полі бою. Обидві сторони конфлікту - офіційно визнані терористами народні ополченці, що іменують себе "Армією південного Сходу", і підрозділи, що беруть участь в АТО, використовують тактику опорних пунктів : ключові шляхи сполучення контролюються розрізненими блокпостами, не сполученими між собою укріпленими позиціями. Ці блокпости при достатній мірі мобільності можна обійти.

Межа на сході упродовж багатьох кілометрів є умовною лінією у прямому розумінні: терористи отримують допомогу з боку Росії і озброєнням, і живою силою. У їх загони поступало і продовжує поступати поповнення з російського боку, наприклад, в загонах бойовиків є чеченці.До загонів Національної гвардії вступали і продовжують вступати добровольці, яким не байдужа доля нашої держави. Серед таких військових і наші односельчани. Діма Чередниченко

Він народився в Новомиколаївці, в перевулку Безіменному, коли незалежна Україна переживала свій перший травень. І хто подумати тоді міг, що через 22 роки це дитя піде на війну: жорстоку, криваву, стане мужнім захисником Вітчизни. І взагалі йому мужніти довелося надто рано. Так воно буває у сім'ї без батька. Дуже рано він почав приймати самостійні рішення, хоч і уважно вислуховував поради старших. Так було і цього разу, у квітні поточного року, коли отримав повістку з військкомату… Плакала мама, відмовляли родичі… Та він прийняв своє тверде рішення йти до війська, боронити рідну землю.

Діма дуже любив техніку,особливо автомобілі, тому після успішного закінчення школи хотів навчатись на відповідному факультеті ЗНТУ. Однак, як сам говорить, трохи не дотягнув, щоб стати, так званим, бюджетником. Своїх грошей у них з мамою бракувало… Служив у внутрішніх військах, у Павлограді. Восени 2011-го повернувся додому, до мирної праці.

Схоже повістка не була для нього несподіванкою. Юнак готувався до цієї події подумки, аналізуючи все, що відбувається у рідній державі.

28 квітня Дмитра Чередніченка (на фото) взято на облік до військової частини-батальйону територіальної оборони "Хортиця". Короткотермінова перепідготовка на полігоні в Запоріжжі і потім - дорога на Схід.

– Спочатку наш блокпост знаходився на межі Запорізької та Донецької областей, – розповідає Діма,-- там ми охороняли Маріупольське шосе. Тут було відносно спокійно, я б сказав, як у раю, у порівнянні з тим, що нас чекало пізніше. Особливо вразила підтримка людей - мешканців Розівського району нашої області. Вони активно допомагали облаштовувати блок-пост – привезли необхідну кількість бетонних блоків, бензопили, сокири,лопати та інші потрібні інструменти, забезпечували нас продуктами харчування. Та через два тижні ми змінили дислокацію. Нам була ввірена охорона Старо-Кримського шосе, а це вже близько до пекла… Облаштовувались серед степу. І знову люди допомогли: волонтери привезли , так звані, шипи, аби створити протитанковий заслін, місцеві жителі - бронежилети і багато іншого, для нас необхідного. Бо ми ж як ті голодранці воювати почали… Люди нас і технікою забезпечували і одягом, і продуктами… Це вже потім від держави отримали і БМ-21, і броню, і форму, і бронежилети… Відверто скажу, що ми повсякчас відчували підтримку народу, а це так важливо для воїнів, особливо там, на передовій…

Далі Діма розповів як чудово дбали про екіпіровку своїх воїнів-земляків мелітопольці, як особливо подбали про це одесити, як відчутно допомагали продуктами харчування бійцям його підрозділу запоріжці, енергодарівці,мелітопольці… Спочатку Діма був помічником гранатометника, потім кулеметником, а нині він – механік БМП 1,2. Він бачив як летять снаряди з "Градів" в його бік і у бік ворога, він бачив смерть побратимів. Він був у тому пеклі… Він готовий туди повернутись знову після короткотермінової відпустки. Так вихований. Патріот. Герой!

Нещодавно, у вересні, у короткотерміновій відпустці зі Збройних сил був Іван Клевчук. Він захищав Батьківщину у зоні АТО. У жовтні йому мало виповнитися лише 19 років. Мама Ірина Володимирівна згадує: "Мій Іванко з дитячого віку мріяв про службу у збройних силах. На момент часу його призову вже набирались військові на контрактній основі. І він без роздумів уклав такий контракт." Воїном-контрактником Іван Клевчук став всього за 4 дні після того, як виповнилось йому 18 літ! Недовго довелось служити новобранцю-контрактнику у затишному селі на Дніпропетровщині, де базувалась військова частина.

Вже 14 березня мотострілецький підрозділ було перекинуто для контролю прикордонної смуги з Росією у Луганську область. І відтоді наш боєць-земляк, навідник автоматичної гармати бойової машини піхоти (БМП-2К), вартував прикордонну ділянку від пересування терористів, якщо вимагала ситуація, без роздумів вступав з ними в бій.

Ваня згадував,що ранньою весною намети доводилось опалювати. А в літню пору і на базі розташування, і на блок-постах докучала нестерпна спека.В перші дні дислокації в луганських степах бували перебої з постачанням води і їжі. Та місцеве населення до нас ставилось дуже доброзичливо. Продукти доставляли не тільки фермери та сільради, приходили з харчами прості селяни – і молодь, і ветерани. Пригадував, навіть цвяхи приносили для розбудови табору, не вірилося, що ставлення до Української армії з боку місцевого населення у деяких місцях бувало іншим… Розумним та добрим хлопцем був Ваня, та не судилося йому дожити навіть до 19 літ…Поліг у пеклі, під Іловайськом, як доблесний воїн, як найкращий син України, захищаючи нас, нашу Вітчизну.

Його проводжала в останню путь, вважай, вся Новомиколаївка 5 вересня, у п'ятницю. Цей день залишиться в історії нашого краю як один з найтрагічніших. На центральній площі селища прощались з воїном і юнь, і люди середнього та поважного віку. У вишиванках і у військовій формі… Таким багатолюдним наш майдан не був ще ніколи…

На кладовищі відбувся мітинг. Біль від непоправної втрати тут висловили від себе особисто та від імені Новомиколаївської громади – селищний голова С.І.Шамайда, від імені громади району –голова райради О.Г.Мануйлов, від воїнів України – військовий комісар Вільнянського об'єднаного райвійськкомату І.В.Вацюк, від педагогічного та учнівського колективу школи, де навчався Ваня Клевчук – директор закладу Т.Г.Суббота. Ранок 24 жовтня видався не впору холодним. Та всі учні (крім наймолодших класів) Новомиколаївської спеціалізованої загальноосвітньої школи №1 вишикувались на подвір'ї перед центральним входом. На шкільну лінійку-реквієм прийшли представники районної влади і громадських організацій, прості мешканці селища. Тут відбулась скорботна, але значима подія - увіковічнення пам'яті випускника школи Івана Клевчука, який загинув смертю хоробрих, захищаючи цілісність України у зоні АТО. На честь героя тут встановили цього дня меморіальну дошку. Тепер кожного, хто заходить до навчального закладу, на порозі зустрічає довірлива, тепла посмішка зовсім юного хлопця у військовій формі. Рідній школі Іванка Клевчука вже понад 100 років. А йому ( 25 жовтня), було б тільки 19!Та він вже з меморіальної дошки щиро посміхається кожному громадянину України і ніби з його уст звучать слова єдиній людині, перед якою воїн ніби завинив своєю смертю:" Пробач за стільки завданого болю,

Не плач за мною, мамо! Я - у Бога,

Бо кожен, хто загинув за Вкраїну - йде до Нього.

Я вже не повернуся, мамо, але знай:

Що став я ангелом, щоб боронити рідний край.”

Руслан Жежера

"Доземно всім вклонюся, коли повернуся додому", бо якби не бронежилет, я б з вами не балакав", – так сказав у телефонній розмові мій син, Руслан Жежера, який в цей час знаходиться у військовому шпиталі в Дніпропетровську. До цього часу юнак більше місяця по мобілізації несе службу в Донецькій області. За сумлінну службу отримав відпустку на один день, в мій день народження, тоді ж розповів правдиву ситуацію із забезпеченням захисного спорядження. Руслан поїхав назад у частину, а на засіданні виконкому сільської ради, за ініціативи одного із членів виконкому вирішили зібрати кошти на придбання йому бронежилета. « Спільне горе і прагнення миру згуртувало людей і за дуже короткий час сільський голова передав нам всю військову захисну амуніцію для нашого сина, яку ми з чоловіком зразу ж відвезли на місце дислокації його частини. Не можна передати словами ту вдячність і радість нашої сім’ї і сина всім односельчанам за таку турботу про нашу дитину. Наш приїзд підняв дух усім бійцям, бо це був перший бронежилет на всю групу. Руслан відразу ж надів усе спорядження і передав усім привіт. А через один день, саме це спорядження врятувало життя нашому сину, коли на іхні блокпости зненацька напали противники»,- так розповідає про свого сина його мама Наталія Михайлівна Жежера.

Руслан закінчив Веселогаївську загальноосвітню школу та продовжував навчання у КЗ «Сторчівський НВК». Як і багато молодих хлопців, він був воїном – контрактником і коли отримав повістку, то без роздумів прийняв рішення необхідне державі. Став захисником України.І по сьогодні служить у Донецьку та захищає кордони держави мужній солдат Руслан Жежера.

25 вересня трагічна звістка облетіла населені пункти Терсянської громади. Чутки повідомляли про смерть Шевченка.В цей день рідних викликали для розпізнання тіла… Опівдні, тіло героя у супроводі почесної варти військових доставили до рідної оселі.За донецький край, за єдину Україну і віддав життя справжній українець Олександр Шевченко.

Траурний мітинг відкрив голова сільської ради Валерій Євсєєв. Виступили також голова районної ради Олександр Мануйлов, директор Терсянської ЗОШ Володимир Котелевський, керуючий сільгосптовариством "Терса" Віктор Первій, заступник начальника Вільнянського міжрайонного військкомату капітан Микола Домбровський. Останній, зокрема, розповів про те, як загинув наш земляк.

… На польовий блокпост Української армії під Донецьком наступали кілька танків. Серед українців вже були загиблі і поранені. Коли ворог розпочав чергову атаку, Олександр Шевченко допомагав накласти пов'язку ще зовсім юному воїну. Снаряд, що розірвався поруч, поклав обох… На жаль не допоміг спасти життя Олександра бронежилет, який придбали за свої кошти земляки героя. Смертельний осколок влучив у голову біля вуха…

Ось так трагічно закінчилося життя Олександра. Вдома залишилась дружина та двоє дітей.

26 квітня Слава Комар відзначив своє 30-річчя, а вже через два дні був мобілізований на службу до 23-го територіального батальйону Запорізької області "Хортиця". 5-го вересня осколок ворожого снаряда, пройшовши між пластинами бронежилету, пронизав його гаряче серце…

– Він був найсміливішим, він був найкращим, – сказав, не стримуючи сліз, про Вячаслава його бойовий побратим – командир роти батальйону "Хортиця" Сергій Володимирович Мошенський, який, незважаючи на важке поранення, приїхав провести в останню путь мужнього бійця свого підрозділу. Важко було бачити як перебинтований, поранений офіцер низько поклонився батькам загиблого воїна і сказав ці слова, продовжуючи: "Дякую вам, шановні Ольго Андріївно та Степане Вячеславовичу, за те, що виховали справжнього Героя. Ваш син завжди виявляв мужність і героїзм і загинув як Герой, рятуючи життя своїх побратимів, адже намагався під пекельним вогнем ворога доставити боєприпаси, які тієї миті скінчилися в наших окопах."Справді всім селом проводжали в останню путь Героя Славу Комара…

Ось такі герої проживають в Новомиколаївському районі, які без вагань здатні віддати життя за Україну.

Використана література:

1. www.kmu.qov.ua

2. 24tv.ua

3. rada.qov.ua

4. Сайт Новомиколаївської РДА.

5. Газета «Наше життя» Новомиколаївської районної ради 2014 рік

6. Свідчення очевидців.

7. Інтерв’ю з волонтерами.

НОВОМИКОЛАЇВСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «СТОРЧІВСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС – ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

І-ІІІ СТУПЕНІВ – ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД» НОВОМИКОЛАВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОНКУРС ПАТРІОТИЗМ У ДОЛІ ЗАПОРІЖЖЯ

НОМІНАЦІЯ ПАТРІОТИЗМ ПЕРІОДУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

ЛІТЕРАТУРНО - ІСТОРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Волонтерський рух в Новомиколаївському районі

Робота учениці 9 класу

КЗ «Сторчівський НВК»

Булиш Віра

Керівник : вчитель української мови ,

Спеціаліст вищої категорії

Ящук Світлана Іванівна

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення опублікованих матеріалів, зустрічей, критичного переосмислення останніх подій, провести комплексний аналіз та висвітлити особливості виникнення волонтерського руху в межах Новомиколаївського району.

Поставлена мета передбачає виконання такихзавдань:

– проаналізувати роль волонтерської діяльності ;

– виявити активних учасників волонтерського руху;

– висвітлити пророблену роботу;

– охарактеризувати значення волонтерського руху

До тієї ситуації, що зараз склалася в нашій країні, відноситись можна по-різному. Дехто може просто переглядати новини і подумки підтримувати наших солдатів, інші – намагаються надати більш активну підтримку. В будь-якому разі залишатися байдужим в цій ситуації неможливо, адже щодня на Сході України за кожного з нас і за нашу країну воюють люди.

Волонтерський рух «Хто, як не ми» виник спонтанно. Ідея його створення належить новомиколаївцям, які навесні виступили з пропозицією об’єднати людей, які прагнуть займатися доброчинністю. Координатор руху – Моргунов Олександр Володимирович. А ініціативну групу складають Дранко Володимир Григорович, Вовк Сергій Володимирович, Бейдик Віктор Вікторович, Добрянський Мирослав Васильович, Бондаренко Юрій Миколайович, Бутенко Юрій Юрійович.

Спочатку волонтери збирали й відвозили харчі, одяг, взуття та інші речі у військові частини під Запоріжжям, під Васильківкою, під Мелітополем. Але 2 місяці тому вирішили допомагати безпосередньо солдатам Новомиколаївського району, яких близько 50 чоловік, більшість – в зоні антитерористичної операції. Варто відмітити, що робота волонтерів досить насичена. Їхнє завдання – допомога армії, військовослужбовцям та їх сім’ям.

Для того, щоб мати змогу допомогти, потрібно знати насамперед кому і що потрібно. Вони збирають інформацію самостійно – дзвонять і запитують, яка допомога необхідна. Звичайно, вони аналізують і приймають рішення відносно того, кому потрібна допомога в першу чергу. Люди звертаються різні і вони вимушені об’єктивно оцінювати, яка допомога та кому буде найважливішою. Крім того їм дзвонять мами та родичі хлопців, які не мають можливості самостійно придбати необхідне.

Для того, щоб якомога більше людей дізналося про волонтерський рух, його учасники постійно інформують про події та звітують у районній газеті «Наше життя». Спілкуються з усіма, хто цікавиться цією темою. Приймають кошти від всіх, хто бажає зробити свій внесок і відчути, що він дійсно допоміг, а також бажає знати, що саме буде придбано на ці гроші і хто цю допомогу отримає. Волонтери приймають продукти, одяг та інше, згідно існуючих потреб солдатів. Складають це все на складі, сортують, розподіляють, пакують, тобто готують до відправки. Крім цього отримують нематеріальну допомогу у вигляді різних послуг.

Щоп’ятниці учасники руху збираються на наради, де обговорюють, куди витратити зібрані кошти, планують, що робити наступного тижня. Потім волонтери закуповують необхідне. З цим іноді виникають труднощі. Є речі, які дуже важко знайти. Крім цього, вони зіштовхуються не тільки з тими, хто допомагає, але, на превеликий жаль, і з тими, які намагаються збагатитися за рахунок того, що є попит на речі, які вкрай необхідні солдатам. Дуже сумно, коли не вдається знайти речі за прийнятними цінами. Іноді обставини змушують діяти негайно, і тоді купують там, де знайшли. Але це така робота і вони шукають, приймають, перевіряють та доставляють солдатам. Це, мабуть, найголовніше.

Учасники волонтерського руху «Хто, як не ми» організовують доставку таким чином, щоб допомогу отримали саме солдати Новомиколаївського району, а не керівництво чи ще хтось. Доставляють за допомогою «Нової пошти», домовляються з людьми, які можуть передати солдатам речі.

Звичайно, робота волонтерів – це час, це нерви. Але сенс всього, що вони роблять – доставити допомогу, побачити щасливі обличчя та почути слова подяки. Волонтери говорять, що це того варто.

Погожого ранку 16 вересня, коли нічна прохолода ще не покинула осяяне вересневим сонцем село, у Новосолоному, в центрі, зібралось багато людей. Вони проводжали свого земляка Сергія Василевського на фронт… Охоплювали ту подію невимовні сум і тривога. Та разом з тим в очах її учасників крізь сльози світилась надія, що повернеться живим і здоровим в рідне село їхній земляк, сумлінний трудівник, кращий механізатор, який добре оволодів найсучаснішою сільгосптехнікою, гарний сім'янин, батько ще далеко не дорослих діток…

– Сергій з 1-го квітня захищає нашу Вітчизну в зоні АТО, – розповідає директор місцевого товариства “Нива” Віктор Поплавський. – Отримав поранення і приїхав в короткотермінову відпустку додому. Колектив товариства зробив все для організації лікування нашого воїна. Велика подяка від нас усіх лікарю ЦРЛ Ігорю Яковичу Гладуну, який сумлінно тримав підсвоєю фаховою опікою Сергія і, як кажуть, поставив його у стрій. Окрім турбот і витрат на лікування, – продовжує Віктор Альбінович, – наше товариство придбало для всіх бійців підрозділу саперів, в якому служить наш Сергій, нову камуфляжну форму, термобілизну. Зараз все це, як бачите, разом з гостинцямивід односельчан вантажимо в новий автомобіль" “Mitsubishi L200", якого товариство придбало нещодавно і дарує його Сергію як іменний з номерним знаком "Нива", тобто назвою нашого товариства.

Авто за нашим замовленням чудово розмалювали художники: ось на капоті герб нашої області, на бортах український прапор, зверху і на бортах - розпізнавальний знак (білісмуги) військової бригади, де служить наш Сергій. Віримо що авто буде надійним помічником при виконанні бойових завдань, що будуть поставлені перед Сергієм та його підрозділом.

У той час люди завершили завантажувати автомобіль своїми дарунками: картоплею, борошном, крупами, олією, медом… Потім відбувся мітинг. На ньому виступили Підгірненський сільський голова О.О.Осовська, голова ТОВ "Нива" В.А.Поплавський, голова райдержадміністрації О.О.Кірієнко, депутат райради, представник ГО "Патріоти Новомиколаївського краю і волонтерського руху С.В.Вовк, группа діток-школярів місцевої школи. Промови були короткими, від щирого серця, з побажаннями бійцю якнайскорішого повернення з тієї страшної війни, а всім нам - миру і перемоги над ворогами. Діти розповідали бійцю-земляку свої віршики, дарували малюнки. Виступи і це дійство було настільки проникливими, що стримати сльози було надто важко багатьом присутнім , навіть воїну-земляку…

Священнослужитель місцевого храму протоієрей Андрій Антонюк благословив воїна, окропив священною водою його і всіх присутніх, тепер вже бойовий авто, максимально загружений потрібними воїнам речами і продуктами. Громада подбала, дбає постійно про воїнів на фронті, особливо про своїх земляків. Сергія Василевського, сказав, прощаючись з односельчанами: "Дякую вам усім за підтримку, за допомогу. Вірте в нас, своїх захисників. Ваша віра - це наша перемога!"

З моменту проголошення Україною перемир'я в зоні проведення антитерористичної операції, тобто з 20 вересня, терористи здійснили ряд нападів на позиції сил АТО. І до сьогодні не припиняються обстріли Донецька та навколишніх територій. Наша демократична держава прагне миролюбної політики та збереження територіальної цілісності.

Районна державна адміністрація звернулася до всіх керівників сільгосптовариств, фермерських, сільських господарств, підприємств, організацій, установ, сільських та селищних голів району, всіх мешканців району не бути байдужими до подій, що відбуваються на сході України, надавати посильну допомогу захисникам нашої Вітчизни.

Акція зі збору гуманітарної допомоги для армії триває. Передусім, необхідні вода, медикаменти, продукти тривалого зберігання (крупи, макарони, консерви) і засоби гігієни (мило, пральний порошок, бритви тощо), білизна. Кожна річ, яку ви покладете до кошика, – це маленький крок до перемоги та встановлення миру в нашій країні.

25 вересня 2014 року о 9 годині в приміщенні ЦРЛ відбувся благодійний збір донорської крові для поранених воїнів Збройних сил України.

Новомиколаївська районна волонтерська організація "Хто, як не ми» є ініціатором встановлення меморіальних дощок полеглим в зоні АТО воїнам-землякам (Івану Клевчуку, Вячеславу Комару та Олександру Шевченку). Це саме наші волонтери на одному із засідань свого активу прийняли рішення увіковічнити пам'ять загиблих за єдність України земляків шляхом встановлення меморіальних дощок на школах, де навчались воїни-патріоти. На підтримку цієї ініціативи волонтерами було зібрано більше 1000 підписів мешканців району. За поданням члена волонтерської організації, депутата районної ради С.В.Вовка було ухвалено відповідне рішення районної ради. Збір коштів та робота по виготовленню і встановленню ще двох меморіальних дощок триває. Зовнішній вигляд і дизайн малюнка на дошці виготовляється за узгодженням з батьками і рідними покійних воїнів.

12.09.2014 о 14.00 в смт.Новомиколаївка відбувся Марш миру. Масова народна демонстрація, в якій взяли участь трудові колективи, територіальні громади сільських та селищних рад району, громадські організації, пройшла центральною вулицею селища.

Учасники маршу несли українські прапори, транспоранти з антивоєнними гаслами, малюнками дітей про мир, єдність України. Багатолюдна хода закінчилася великим мітингом на головній площі райцентру під час якого до всієї громади зі зверненнями бути єдиними в помислах і прагненнях в цей нелегкий для всієї країни час звернулися голова РДА О.Кірієнко, голова райради О.Мануйлов, громадський активіст, організатор волонтерського руху О.Моргунов, представник патріотично налаштованої молоді, студент Б.Іванченко, активістка, місцева поетеса Н.Пологова.

Пам'ять загиблих під час проведення антитерористичної операції на сході України земляків вшановано хвилиною мовчання. По закінченні мітингу його учасники підписалися під резолюцією, зверненням до російського народу.

 Учні шкіл Новомиколаївського району беруть активну участь в допомозі пораненим в зоні АТО. Діти Новомиколаївської СЗОШ №1  для допомоги учасникам АТО намалювали велику кількість малюнків. Учні 11 - А класу(кл.кер. Бровко А.Є.) передали 4 упаковки малюнків представникам волонтерського руху "Хто як не ми". Ці малюнки були доставлені волонтерами безпосередньо учасникам бойових дій на Сході. Кожен малюнок був підписаний особливим зверненням до солдата:"Бажаємо перемоги", "Дякуємо за Вашу мужність", "Тримаймося разом"та ін. 
 Також учнями школи було зібрано та передано до волонтерів 11 коробок речей першої необхідності: крупи, консерви, цукор, чай, бинти, вата, зубні щітки, зубна паста та ін. До кожної коробки докладалися листи солодатам, написані власноруч дітьми. Листи солдатам надсилаються також через Нову пошту. Акція "Лист солдату" триває і надалі.
 Учнями 11 - А класу було зібрано біля 200 гривень, що теж через волонтерську організацію передано для допомоги нашим військовим. 

Учні КЗ Сторчівський НВК написали листи пораненим бійцям, намалювали малюнки, власноруч виготували поробки. В школі організували благодійну ярмарку, де кожна дитина з 1 по 11 клас, вчителі принесли до школи випічку, фрукти, сік, напитки, різні кулінарні блюда, продали їх одне одному, що не купили діти – викупили вчителі та персонал школи. Виручені кошти в сумі 677грн. (в школі навчається 65 учнів) передали волонтерам , яких запросили на зустріч до школи.

Акція на підтримку пораненим триває і діти продовжують малювати, писати листи, готувати вироби. Головне те, що ніхто не залишився байдужим – ні вчителі, ні діти, ні батьки. В школі на дошці оголошень розміщено інформацію про участь кожного класу в Акції «Допоможи пораненому бійцю», що продовжує активізувати дітей.

Увага!

На благодійному ярмарку 29.10.2014 зібрані кошти,

які будуть передані волонтерам для захисників Вітчизни в зону АТО

Сьогодні, 30.10.о 10.50. відбудеться зустріч з волонтерами Новомиколаївського району

Учні 1 – 11 класів зібрали кошти:

1 клас -55 грн.50 коп.

2 клас – 86 грн. МОЛОДЦІ!!!

3 клас – 80 грн.

4 клас – 70 грн.

5 клас – 122 грн. МОЛОДЦІ!!!

6 клас – 37 грн.50 коп.

7 клас - 51 грн.

9 клас – 44 грн.

10 клас – 31 грн. 11 клас – 100 грн. МОЛОДЦІ!!! Всього 677 грн.

Волонтерська організація Новомиколаївського району«Хто як не ми ?»

Велопробіг по Новомиколаївському районі в день Державного прапору

Заготовка дров волонтерами для сімей учасників АТО

Використана література:

8. www.kmu.qov.ua

9. 24tv.ua

10. rada.qov.ua

11. Сайт Новомиколаївської РДА.

12. Газета «Наше життя» Новомиколаївської районної ради 2014 рік

13. Свідчення очевидців.

14. Інтерв’ю з волонтерами.

Кiлькiсть переглядiв: 598

Коментарi